ГАШ СК Мефедрон Бошки Шишки ГАШИШ Назрань COCAIN

Заебал меня универ, братцы! Тупо сидеть на лекциях, слушать, как какой-то профессор говорит непонятную хуйню. Однажды я просто сказал себе: "Бля, хватит фланировать, надо хоть раз в жизни почувствовать нормальную жизнь!" И я таки решил себя порадовать и купить мефедрон!

Знаете, в нашем городе клубы известные своими рейвами. Так что я заранее приготовился к бешеной ночи. Сходил на закладки к моему надежному дилеру, который всегда доставляет чистый шпрот вовремя. Он мне таблы продал, добрый человек, знаете. Всегда стараюсь беречь свою жопу и не связываться с подозрительными личностями, чтобы не попасть в дерьмо.

Вот таким образом, вооружившись закладками, я отправился в забойный клуб города. Бля, там была такая атмосфера! Конечно, не обошлось без конопли, барбитуратов и мухоморов! Местные дилеры шли с форточками, как на базаре. Просто строй был, блин! И продажа, и покупка, и пятничная веселуха!

Когда я зашел внутрь клуба, там уже играла ахуенная музыка. Я просто охуел от звуков, братцы! Стоял на танцполе и просто плескался под ритм с такой энергией, словно меня собственно говоря жопой толкало!

И вот, братцы, я вспомнил, что есть у меня ханка в кармане! Вы знаете, что такое ханка? Ну, это такая хуйня, которая даёт ещё больше энергии. Вот я её нюхнул и бля, охуенно стало!

Тут ко мне подошла одна тяночка. Она была совсем как я, понимаешь? И мы начали танцевать вместе. Она просто огонь, братан! Мы взорвали этот танцпол своими движениями! Я не помню, сколько времени мы там тусили. Но знаешь, это нахуй не важно!

В какой-то момент я просто колени себе сломал, братцы. Рухнул на пол и чувствовал себя тухлым, как ёбаный бармалей. Но все равно не сдался! Встал, потянулся до бара и выпил воды. А потом я снова вернулся на танцпол!

Около шести утра я решил, что пора ехать домой. Дышал я тяжело, как будто весь клуб съел за ночь! Выйдя на улицу, я испытал вспышку свежего воздуха. Понимаешь, после такой ночи это было просто охуенно!

Я не мог поверить, что произошло. Я, простой наркоман-комик, взорвал танцпол в одном из самых крутых клубов города! Это был мой момент, братцы! Я просто хотел поделиться этой историей с вами, и показать, что жизнь - это не только учеба и работа. Есть еще такие вещи, которые стоит испытать, пока мы молоды и живы!

Так что, братцы, не бойтесь жить ярко! Придумывайте свои приключения, взрывайте танцполы и наслаждайтесь жизнью! А пока я этот текст пишу, я уже снова собираюсь на новые закладки и новые приключения!

Живи с огнем, дыши силой!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...